Як приємно за чашкою уранішньої кави проглянути улюблену газету або журнал, відчути приємний лиск глянцю і ні з чим не порівнянний аромат свіжій преси. Зараз вже неможливо уявити собі життя без друкарських ЗМІ, рекламних буклетів і каталогів, без афіш і квитків, нарешті, без візиток і етикеток на товарах. Все це різноманіття друкарської продукції зобов'язане своїм існуванням поліграфії.
Поліграфія - (від греч. polys - багато і від греч. graphein - пишу) це сукупність технічних засобів для множинного відтворення текстового матеріалу і графічних зображень. Поліграфічний спосіб відтворення подразумеваєт перенесення барвистого шару з деякого резервуару на сприймаючу поверхню (найчастіше папір). Формування шару здійснюється відповідно до наперед даного оригіналу (макетом), підметом відтворенню. Під поліграфією розуміють також галузь промисловості, об'єднуючу промислові підприємства, які виготовляють друкарську продукцію.
Для того, щоб зрозуміти, яким чином прекрасній половині людства сталі доступні глянсові Cosmo і Elle, потрібно заглянути глибоко в історію розвитку поліграфії.
Для відтворення тексту і графіки потрібно, як мінімум, два компоненти: друкарська основа - папір, і друкарський механізм. У 105 році н. е китаєць Чай Люнь (Ts`ai Louen) придумав спосіб отримання паперу з кори дерев, бавовни і ганчір'я. Згодом до перерахованих компонентів додалися бамбукові стебла. Як не дивно, але розповсюдженню паперу за межі Південно-східної Азії ми зобов'язані війні. Унаслідок набігу на Індокитай в VIII в. папір потрапив в арабський світ, а потім, до Європи. Перші згадки про неї в Південній Іспанії датовані XIII століттям. На Русі довгий час твердим носієм інформації був пергамент. З ухваленням християнства в 988 році релігійні тексти стали писати на бересті.
Від Буддиста Алмазної Сутри до Cosmo →